Опис дисципліни

Назва дисципліни

Педагогічна конфліктологія

Статус

Вибіркова дисципліна

Рівень вищої освіти

Другий (магістерський) рівень вищої освіти

Курс, семестр

І курс, ІІ семестр

Обсяг кредитів, годин (з них: лекційні/практичні)

4 кредити, 120 годин (з них: 8 годин ‒ лекційні, 4 години ‒ семінарські, 108 годин ‒ самостійна робота)

Підсумковий контроль

Залік

Кафедра, яка забезпечує викладання

Кафедра педагогіки дошкільної та початкової освіти

Викладач: ПІБ, науковий ступінь, вчене звання

Савченко Наталія Сергіївна, доктор педагогічних наук, професор

Анотація

Попередня підготовка

Передумови для вивчення дисципліни: перелік навчальних дисциплін, які мають бути вивчені раніше ‒ педагогіка, психологія, філософія.

Зміст дисципліни

Основний зміст дисципліни охоплює такі питання: основні історичні етапи розвитку конфліктологічної теорії; сучасні концепції і напрями досліджень у конфліктології в цілому і, зокрема, в педагогічній конфліктології; основні категорії конфліктології та вироблення вмінь оперувати ними впродовж свого становлення як фахівця; специфічні особливості конфліктів у соціально-педагогічному процесі; сутність і структура педагогічного конфлікту, його особливості та характеристики, діагностика; типологія педагогічних конфліктів, їх динаміка; основні стилі поведінки в конфліктній ситуації та способи конструктивного вирішення соціально-педагогічного конфлікту; особливості внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів; сучасні технології управління конфліктами.

Оволодіти уміннями: аналізувати конфліктні ситуації, визначати конфліктну проблему, учасників конфлікту, явні і приховані інтереси та побоювання; аналізувати конфліктогени (комунікативні, цільові, змістові, технологічні тощо) педагогічної системи; прогнозувати виникнення конфлікту в педагогічному середовищі; визначати фазу конфлікту; складати карту педагогічного конфлікту; конструктивно розв’язувати педагогічні конфлікти різними способами; вибирати оптимальний стиль поведінки у конфліктній ситуації; ефективно управляти педагогічним конфліктом.

Чому це цікаво/треба вивчати

Педагогічна конфліктологія як галузь наукового знання базується на дослідженні сутності, чинників виникнення, специфіки та динаміки педагогічних конфліктів. У цій дисципліні виняткова увага приділяється набуттю студентами, майбутніми викладачами позитивного досвіду та засвоєння ними теоретико-методичних рекомендацій для успішного попередження та ефективного конструктивного розв’язання педагогічних конфліктів. Вони виникають у взаємодії учасників освітнього процесу (студентів, викладачів, адміністрації) через наявність певних протиріч, суперечностей у ціннісних орієнтаціях, поглядах, взаємних очікуваннях, нетактовності у спілкуванні, деструктивних вчинках, а також недостатньої конфліктологічної культури індивідів. Вирішення педагогічного конфлікту є багатоступеневим процесом, який містить аналіз і оцінку ситуації, вибір стратегії розв’язання конфлікту, формування плану дій, його реалізацію, оцінку ефективності своїх дій. Конфліктологічна підготовка покликана забезпечити формування у майбутніх викладачів готовності до реалізації зазначеного алгоритму дій у процесі розв’язання педагогічних конфліктів. У цьому контексті важливого значення набуває аналіз підходів до розуміння критеріїв конструктивного розв’язання педагогічних конфліктів у освітньому процесі закладу освіти з акцентом на їх профілактиці, що може попередити виникнення конфлікту, попередження несправедливого, упередженого рішення, що не може не вплинути позитивно на роботу підрозділів і, навіть, всього закладу.

Компетентності

загальні: здатність діяти соціально відповідально та свідомо; здатність генерувати нові ідеї; здатність вчитися, оволодівати сучасними знаннями та творчо застосовувати їх у практичних ситуаціях; навички міжособистісної взаємодії.

спеціальні: сформоване цілісне уявлення про педагогічні конфлікти, про причини, механізми виникнення педагогічних конфліктів, способи їх попередження та конструктивного вирішення, специфіку управління конфліктами в соціально-педагогічному процесі, а також набуття умінь контролювати конфліктну ситуацію, діагностувати конфлікт, конструктивно його вирішувати; позитивно сприймати конфлікт і прагматично його використовувати у педагогічній діяльності; здатність використовувати набуті знання та вміння у професійній (викладацькій, освітній, виховній, науково-дослідницькій, аналітичній, консультативній, комунікативній, організаційно-методичній, управлінській) діяльності; володіння високим рівнем знань в області конфліктології як науки.

Чому можна навчитися (результати навчання)

Критично осмислювати проблеми у навчанні та/або професійній діяльності.

Уміти організовувати виховання в освітньому процесі та педагогічний супровід особистісного і професійного становлення особистості.

Уміння реалізувати можливості щодо рівноправного і справедливого, безконфліктного освітнього середовища, особистісного професійного розвитку.

Вміння та навички здійснювати ефективні комунікації в освітньому процесі.

Уміння враховувати в науково-педагогічній діяльності вікові та індивідуальні особливості, здійснювати їх педагогічний супровід.

Уміння здійснювати педагогічну діагностику та моніторинг різних аспектів освітньої діяльності та застосовувати досягнення сучасної науки в процесі організації виховання, створення умов для соціалізації та самореалізації молоді.

Уміння використовувати інструментарій педагогічної конфліктології у професійній діяльності.

Уміння визначати та створювати умови ефективного розвитку професійної культури здобувачів вищої освіти.

Володіти навичками оцінки педагогічних явищ і процесів, творчого мислення, відкритості до нових знань, здатності до самоосвіти впродовж життя.

Уміння здійснювати професійну діяльність на основі етичних міркувань у рамках правового поля.

Види навчальної діяльності

Аудиторні заняття. Форми та методи викладання, навчання: студентоцентрований, проблемно-орієнтований, професійно-орієнтований, комунікативний, міждисциплінарний підхід до навчання. Викладання проводиться у вигляді лекцій, семінарів, роботи в малих групах, проведення індивідуальних занять, консультацій, самонавчання. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності: а) методи передачі і сприйняття навчальної інформації: (словесні, наочні, практичні); б) методи логічної організації і керівної діяльності: (індуктивні, дедуктивні); в) методи забезпечення мисленнєвої діяльності: (репродуктивні і проблемно-пошукові); г) методи керованої і самокерованої навчально-практичної діяльності. 2. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності: а) методи, спрямовані на формування інтересу до навчання: (пізнавальні ігри, дискусії та ін.); б) методи, спрямовані на розвиток відповідальності за навчання: (заохоч.,осуд та ін.).

Критерії оцінювання

Компетенції (знання, уміння та навички), продемонстровані на навчальних заняттях (враховуючи знання з тем, що виносяться на самостійне опрацювання) оцінюються за 100-бальною системою.

Студент повинен мати системні, дієві знання, виявляти неординарні творчі здібності у навчальній діяльності; використовувати широкий арсенал засобів для обґрунтування та доведення своєї думки; розв’язувати складні проблемні завдання; бути схильним до системно-наукового аналізу та прогнозу явищ; уміти ставити і розв’язувати проблеми, самостійно здобувати і використовувати інформацію; логічно та творчо викладати матеріал в усній та письмовій формі; розвивати свої здібності й нахили; використовувати різноманітні джерела інформації; моделювати ситуації в нестандартних умовах.

Форми та методи поточного контролю: тестування, вибіркове усне опитування перед початком занять, перевірка домашнього завдання, письмове опитування (розв’язання індивідуальних завдань), письмова контрольна робота.

Форма підсумкового контролю: залік.

Web-посилання на навчальні дисципліни на веб-сайті університету