«Соціологія науки» – один із галузевих соціологічних напрямів, який
розглядає науку як соціальний інститут, своєрідну сферу діяльності, котра
пов'язана з системою освіти і є також складовим компонентом досягнень культури.
Наука – необхідний засіб розвитку людини, її культури, освіти тощо. Наукові
знання покликані здійснювати соціальне управління, формувати науковий
світогляд. Наука комплексно впливає на суспільне життя, проникає в усі його
сфери, сприяє техніко-економічному розвитку, впливає на систему освіти та її
соціальні інститути, які беруть участь у формуванні світогляду людини. Сама по
собі наукова діяльність виокремилася в структурно організований вид виробництва
– виробництво знань, які використовуються для осмислення, опису та пояснення
реального світу: від світу природи до світу суспільства.
Метою вивчення курсу «Соціологія науки» є формування у студентів
розуміння тісного та глибокого взаємозв’язку науки і соціуму, характеру їхніх
взаємовідносин та механізмів взаємодії. це має сприяти розвитку у молодих людей
уявлень про масштаби впливу їхньої майбутньої професійної діяльності
безпосередньо у сфері науки, посилювати відповідальність за результати такої
діяльності. з іншого боку, сприяти розумінню зумовленості освітніх проблем
різноманітними соціальними факторами.
Основними завданнями соціології науки є:
вивчення соціальних факторів генерації наукової діяльності;
забезпечення розвитку нових наукових напрямів у науці та шляхів
вдосконалення умов і організації науково-дослідницької діяльності;
проблеми формування вченого як особистості, створення наукових
колективів;
соціальна структура та соціальна мобільність у наукових коллективах;
соціальний статус науковця і наукових дисциплін;
мотивація наукової діяльності;
соціальний клімат у наукових коллективах;
співвідношення науки та освіти;
співвідношення науки і культури;
соціальна програма розвитку науки.
Соціологія науки вивчає соціальні аспекти формування наукового знання,
систему соціальних відносин. При цьому дана дисципліна тісно пов'язана
із соціологією освіти, соціологією знання, філософією. Основним дієвим
«елементом» наукової діяльності є вчений (дослідник) – людина особливого
способу життя, мотивації, діяльності, світосприйняття.
Суб'єкт науки – свого роду феномен, людина, котра генерує знання та
наукову інформацію. В ідеальному розумінні він живе не простим перехідним
соціальним життям, а переймається енергією власного світу і особливою
мотивацією до обраної діяльності. Особливого значення набувають «енергетичні»
та вольові здібності суб'єкта науки, які спонукають вибирати моделі самореалізації,
часто всупереч здоровому глузду.