Курс «Лінгвополітичні ресурси світової та регіональної політики» розрахований на магістрів-політологів, що вивчають різні аспекти міжнародної та регіональної політики і викладається на англійській мові. Мова є не лише носієм культури та її величним явищем, а і найважливішим політичним інструментом. Мовна політика є якнайважливішою складовою частиною державної та міжнародної політики. Лінгвополітичні ресурси моделюються з урахуванням багатьох чинників в умовах поліетнічних та багатомовних країн, де співвідношення мов за їхніми комунікативними функціями, за використанням у різних сферах соціального життя тісно пов’язане з механізмами поліетнічного управління, національної злагоди й соціальної стабільності.

Проблема політичної мови приковує особливу увагу, оскільки будь-яке рішення щодо мови є політичним рішенням, яке приймається при одночасному врахуванні об’єктивних комунікативних потреб. Лінгвополітичні ресурси охоплюють певні політичні цілі, які досягаються шляхом впливу на будь-яку мовну практику, насамперед, це стосується забезпечення міжнаціональної консолідації через розширення сфери впливу тієї чи іншої державної мови. Головним у реалізації лінгвополітичних ресурсів є захист природного мовного середовища із забезпеченням належного культурного, інформаційного простору для розвитку усіх мов, що функціонують у різних державі. Як складова етнонаціональної політики, мовна політика спрямована на збереження рівноваги в суспільстві, забезпечення ефективного міжкультурного і міжмовного зв’язку, створення найсприятливіших умов для функціонування мов. 

Сучасна психосоціолінгвістика не повною мірою регулює розвиток і функціонування мови чи мов у суспільстві. Перш за все цю роботу здійснює держава та її владні інститути. Психосоціолінгвістична інформація є важливою при розробці проблем та практичних заходів, що становлять політику держави. Одним із заходів мовної політики держави є регулювання мовних норм за допомогою лінгвополітичних ресурсів. Важливим при виконанні цього завдання є вивчення оцінок, які даються рідною або іноземною мовами, окремих мовних елементів. Одні й ті ж факти мовлення оцінюються по-різному. Вивчення розбіжностей в оцінках мовних фактів дозволяє виділити соціально більш значимі й менш значимі форми мовлення. Отже, у сферу компетенції мовної політика входить розробка лінгвістичних політичних ресурсів, спрямованих на те, щоб управляти мовними процесами.

Основною метою курсу «Лінгвополітичні ресурси світової та регіональної політики» є вивчення ключових аспектів політичної лінгвістики, особливостей політичних дискурсів і дискурсивних практик,.

Завданнями даної дисципліни є поглиблення знань студентів у сфері політичної мови, політичних комунікацій, політико-правового режиму мовного життя суспільства.

Дисципліна «Лінгвополітичні ресурси світової та регіональної політики» формує наступні загальні компетентності – уміння:

  • створювати та класифікувати лінгвополітичні ресурси;

  • розрізняти дискурсивні практики та розуміти специфіку дискурсу влади;

  • застосовувати мову політики у процесі налагодження міжнародних зв’язків;

  • встановлювати зв’язки між політичною мовою і символічною владою; 

  • формувати мовленнєву поведінку і через неї мовну особистість;

  • розрізняти групи мов (які виділяються за різними ознаками, наприклад, за їхнім походженням – слов’янські мови; за взаємодією у складі багатонаціональної держави – мови народів України; за взаємодією на міжнародній арені – світові мови тощо).

Після засвоєння матеріалу навчальної дисципліни студент повинен знати:

  • чисельність мовних громад, їхнє політичне та економічне становище в країні;

  • ступінь розвитку тієї чи іншої мови як ефективного засобу широкого функціонування в усіх сферах;

  • конкретні мови (наприклад, українську, англійську, німецьку тощо);

  • особливості мовних ситуацій (тип контактування та взаємодії мов);

  • особливості комунікативних ситуацій (допустимість чи недопустимість використання тих чи інших мовних пластів – діалектизмів, жаргонізмів,  лексичних табу у спілкуванні.