На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії - філософія освіти. Поняття “філософія освіти” вперше з’являється у другій половині ХІХ століття, коли у розвинених країнах Європи та США сформувалися національні системи освіти, а її оформлення, як нової галузі знання, завершилося у другій половині ХХ століття, що стало підсумком тривалої взаємодії різноманітних філософських течій зі сферою освіти, поєднання педагогічної практики з її теоретичним осягненням. Завершення процесу виокремлення філософії освіти саме у цей період пояснюється такими чинниками:

  • набуття освіти стало обов’язковою вимогою суспільства до кожного громадянина: від обов’язкової початкової до обов’язковості повної загальної середньої освіти та парадигми освіти упродовж усього життя;
  • еволюційний розвиток людини перейшов на новий рівень людини освіченої (пото есшсашз);
  • професійна конкурентоспроможність людини стала визначатися рівнем компетентності, що формується і удосконалюється освітою;
  • освіта стала важливим чинником боротьби з бідністю та подолання соціальної нерівності;
  • рівень освіченості громадян та сукупний інтелект нації став важливою складовою національної безпеки держави;
  • економічний розвиток суспільства великою мірою визначається рівнем розвитку освіти, науки і технологій, що спонукало до формування концепції суспільства знань;
  • посилився вплив освіти на приріст валового національного продукту;
  • освіта стала одним із важливих показників індексу людського розвитку за допомогою якого визначається міжнародний рейтинг країн;
  • освітня політика в провідних державах світу відноситься до найважливіших пріоритетів держави;
  • глобалізація, що стала усвідомленою реальністю ХХ-ХХІ ст., посилила чинники комунікації, взаємозв’язків і взаємозалежності у сучасному світі та посилила значення освіти у якості інтегратора світового співтовариства;
  • освіта стала сферою, в якій створено передумови для гармонійного поєднання знань, культури і духовності як важливих чинників сталого людського розвитку;
  • зросла увага науковців, зокрема, філософів до проблем освіти її розвитку і функціонування.